Вестник Коминтерново

Главный информационный сайт Коминтерновского района

Суббота
Авг 19 
Размер текста
  • Increase font size
  • Default font size
  • Decrease font size

Спогади про Війну.

E-mail Печать PDF
( Голосов )

Відходять у минуле дні і роки бойових подій Великої Вітчизняної. Але історія наша повертається до тих подій через спогади людей, що своїм життям, працею залишили слід на земле.

    Найчастіше хочеться згадати учасників воєнних подій, адже їх спогади, висловлені ними самим дуже важливі і цінні.

      Одним з учасників визволення Комінтернівщини є шанований нами земляк Горовий Петро Юхимович, спогади якого залишились у сімейному архіві, якими ми хочемо з вами поділитися і розповісти про його життя.

         Горовий Петро Юхимович народився 23 серпня 1916 році в селі Богданівка,

Ковалівського району, Полтавської області, після закінчення семирічки навчався в Гуляйпольському педтехнікуму, згодом вступив до Бердянського вчительського інституту на історичний факультет, а після вузу продовжив своє навчання в Харківському політ училищі. Звідси і пішов на фронт. На фронті він був з першого до останнього дня війни. Після війни жив і працював в Комінтернівському районі – спочатку завідуючим парткабінетом в райкомі партії , згодом у Кремидівці – директором школи, вчителем історії при цьому продовжив своє навчання на заочному відділені   Одеського державного університету, деякий час працював в Крижанівський вечірній школі. 19 січня 2002 року пішов із життя.

Такі скупі факти біографії ветерана війни, праці. Та за всім цим стоїть напружена плідна праця на педагогічній ниві - життя яке віддавав дітям.

        Але повернемось до років Великої Вітчизняної війни. Про ці роки він з біллю і сльозами на очах згадував, коли діставав із шафи свій найцінніший скарб тих часів - щоденники, планшет, смертник, нагороди.      

        «…1944 рік. Гвардійська 108-а дивізія, у складі якої був Горовий П.Ю., пройшла з боями по землях Комінтернівського району і 5 квітня район був звільнений .

А починала 108-а Гвардійська дивізія свій бойовий шлях з передгір’я Північного Кавказу. Гвардії полковник С.І. Дунаєв, що був призначений її командиром, зумів згуртувати бойове ядро з комуністів і комсомольців, які і повели за собою своїх товаришів.

         Воїни цього формування пройшли з боями від Тамані до Австрійських Альп. Через південь України, через Молдову, територією Румунії, Болгарії, Угорщини, Австрії. Ішли вони, несучи людям звільнення і мирне життя.

         Після прориву фашистської блакитної лінії на Тамані, де воїни дивізії завдали значних втрат ворогові, знищивши чимало його живої сили й техніки, гвардійці були перекинуті на прорив могутнього оборонного рубежу гітлерівської армії на Мелітопольському напрямку. За успішні бойові дії, проявлену хоробрість і героїзм більш як 500 воїнів, солдатів і офіцерів, було представлено до бойових нагород. А майор В.Я. Андропов та капітан Б.А. Івановський були удостоєні високого звання Героя Радянського Союзу (посмертно).

         Лютий 1944 року. Форсування Дніпра. Звільнення міста Снігирьовка, 28 березня від фашистів очищено місто Миколаїв. Тоді дивізія одержала почесне звання Миколаївської і була оголошена подяка всьому особовому складу.

         В ніч на 3 квітня 1944 року, через Тилигульський лиман гвардійці вступили в село Калинівку, Комінтернівського району. Бій був коротким і переможним - раптовість і навальність удару принесли успіх. Калинівка була звільнена від фашистських загарбників. Скільки років минуло, а й тепер згадується, як зустрічали нас жителі села. Радості їх не було меж – настав, нарешті кінець фашистському ярму.

         Слідом за Калинівкою воїни 108-ї гвардійської звільнили Спиридонівку ( нині село Першотравневе), потім Кубанку, Красносілку. При звільнені Красносілки ( тоді – Гільдендорф) бійці проявили солдатську винахідливість, щоб оволодіти оборонним рубежем ворога (протитанковий рів). Вони проникли в тил гітлерівців і взяли їх у мішок, 8-го квітня село було звільнено.         За п’ять діб, при дуже несприятливих погодних умовах, бійці гвардійської дивізії пройшли з боями понад 45 кілометрів по Комінтернівській землі.

         За доблесть, проявлену воїнами при звільненні Одеси, дивізія була нагороджена орденом Суворова другого ступеню, а багато бійців одержали бойові нагороди.

         Потім звільнення Молдови, Ізмаїльщини. Виганяючи фашистську нечесть з країн Європи, гвардійці 108 - ї стрілецької провели немало боїв, отримали немало визначних перемог. За форсування Дунаю сімнадцять воїнів дивізії удостоїлись високого звання Героя Радянського Союзу. Серед них і командир, гвардії полковник С.І. Дунаєв. А всього в дивізії, в ході боїв, отримали звання Героя Радянського Союзу 22 воїна.

         Перемогу, 9-го травня 1945 року, зустріли в Австрії.

Багато бойових побратимів полягло на полі бою. Дуже мало залишилось тих, хто пройшов усю війну і залишився живим. І щоразу, коли зустрічались воїни - ветерани 108-ї гвардійської, згадували свій бойовий шлях…»

Петро Юхимович нагороджений: Орденом Вітчизняної війни ІІ ступені, двома орденами Червоної Зірки. Медалями: «За оборону Києва», «За оборону Кавказу», «За взятіє Будапешту», «За звільнення Белграду», «За взятіє Вени», «За перемогу над Германією», а пізніше медаллю «Ветеран праці», та інші.

 

 

В цей день згадаємо і схилимо свої голови білля могил загиблих, збережемо в своїх серцях пам’ять про їх мужність і честь.

День Перемоги – це біль з сльозами на очах, це пам'ять, яку оберігає кожна родина.

І наш обов’язок - пам’ятати, якою ціною далась ця перемога в жахливій війні, пам’ятати тих, що віддали своє життя за перемогу та всіляко допомагати ветеранам.

Зі святом Перемоги!

Похожие материалы:

Обновлено ( 09.05.2014 13:00 )  

Добавить комментарий

Защитный код
Обновить

Баннер